Витяг з протоколу.pdf

Adobe Acrobat Document 50.1 KB

Закон_України.pdf

Adobe Acrobat Document 366.4 KB

Download

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА, ЯКА РЕГЛАМЕНТУЄ ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Цивільний кодекс України

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою.

1. Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.

1. Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах.

2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини …

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2001-05, 2002-05), якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальний кодекс України

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Сімейний кодекс України

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Закон України «Про освіту»

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

- постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

- сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Закон України «Про загальну середню освіту»

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.

3. Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Положення про загальноосвітній навчальний заклад

56. У разі невиконання батьками та особами, які їх замінюють, обов’язків, передбачених законодавством, загальноосвітній навчальний заклад може порушувати клопотання про відповідальність таких осіб, у тому числі позбавлення їх батьківських прав.

ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ

Законодавство України, а саме Сімейний кодекс у ст. 150, визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов'язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Так, батьки (усиновлювачі) або опікуни чи інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи, також заклади, що здійснюють щодо малолітнього функцію опікуна, відповідають за неналежні виховання та нагляд (інколи в літературі висловлюється аргументована думка з приводу того, що доцільно було б увести відповідальність батьків та опікунів не лише за неналежне виховання та нагляд, але й за неналежне утримання, яке матиме місце у разі крадіжки малолітнім грошей або продуктів харчування з магазину для прожиття), а навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, інші заклади чи особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за малолітнім, мають нести відповідальність лише за неналежний нагляд.

Якщо це стосується батьків, то відповідальність буде покладена на обох незалежно від того, проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох із них. У разі, коли батьки були позбавлені батьківських прав, обов’язок відшкодувати завдані майнові збитки за протиправні діяння своїх малолітніх дітей лежить на них ще протягом трьох років після позбавлення батьківських прав (ст. 1183 ЦК України). Це пояснюється тим, що виховання чи неналежне виховання є процесом, який має тривалу дію в часі і його вплив не може припинитися з моменту позбавлення батьківських прав.

Наслідки неналежного виховання матимуть свої негативні прояви й після факту позбавлення батьківських прав. Оскільки функціональні обов’язки батьків, усиновителів та опікунів щодо дітей є ідентичними, доцільно було б названі правила щодо позбавлення батьківських прав поширити на випадки скасування усиновлення та припинення прав опікуна.

У виняткових випадках - при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини-орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. При винесенні рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав суд не встановлює конкретних строків цього обмеження прав батьків. Якщо будуть усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання й розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право й зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини й громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, установлюються законодавством України.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров'ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники в разі критичного стану здоров'я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов'язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення й несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, установленої законом:

Стаття 155 Сімейного кодексу України

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов'язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.

Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, учинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Учинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Учинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення

Стаття 166 Кримінального Кодексу України

Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку, карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, учинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 150 Кримінального Кодексу України

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178 Цивільного кодексу України

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності в неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами), або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати майнові збитки в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Відповідальність батьків за відвідування учнями занять

Шановні батьки!

Сподіваємося, ви розумієте, що якість знань залежить від того, як систематично учень відвідує заняття в школі. Відповідно за Законом України „Про освіту” відповідальність за відвідування уроків дітей несуть батьки.

Пропонуємо вам ознайомитися з системою роботи ХГ № 86 щодо попередження пропусків занять учнями закладу освіти.

1. Щоденно класний керівник здійснює контроль за відвідуванням занять учнями, відзначає відсутніх у класному журналі, записує прізвище учня (вказує на причину), записує відсутніх у кінці обліку пропуску уроків учнями школи.

2. Батьки зобов’язані своєчасно інформувати класного керівника про причину відсутності дитини (учня) до початку занять в перший же день його відсутності на уроках.

3. Виправдувальним документом про відсутність учня на уроках враховуються:

o медична довідка з печаткою лікаря і установи;

o записка від батьків (1-2) дня;

4. Відпускати учнів з уроків по важливим причинам дозволяється класному керівникові, або учителю-предметнику, про це в той же день письмово повинно бути повідомлено заступнику директора з ВР або черговому адміністратору.

5. Випускати учнів із школи дозволяється тільки по записці (установленого зразка) класного керівника або старшого чергового вчителя по школі.

6. Класний керівник в кінці тижня здає інформацію про відвідування занять учнями (за установленим зразком):

o ПІБ учнів пропустивших заняття;

o кількість пропущених уроків;

o причини;

o вжиті міри.

7. Заступнику директора з ВР постійно здійснює контроль за веденням документації і за рахунком відвідування та прийняття мір до учнів, які ухиляються від навчання.

ВІДВІДУВАННЯ УЧНЯМИ ШКОЛИ

Питання відвідування учнями школи є сьогодні надзвичайно важливим,тому нагадуємо,що згідно з Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 646:

1. Учні, які тимчасово не відвідували загальноосвітній заклад,подають медичну довідку чи письмове пояснення батьків або осіб, які їх замінюють,про причину відсутності на уроках, які зберігаються класним керівником протягом навчального року.
2. Відсутність через поважні причини має бути підтверджена усно (батьки мають зателефонувати до школи не пізніше початку 1-го уроку, а надалі – надати документ, що підтверджує причину пропуску).
3. У випадку запланованої тривалої відсутності (більше 2-х днів) батьки учня мають заздалегідь надати адміністрації заяву з визначенням терміну та причини відсутності, до якої додаються копії документів – путівки, авіаквитків тощо.
4. Факт запізнення та довчасного закінчення занять(наприклад, через призначене на певний час відвідування лікаря) також має супроводжуватись запискою батьків (заздалегідь).
5. У випадку відсутності учнів у школі понад 10 днів без поважної причини надсилаються акти про відсутність учнів у школі понад 10 днів до міського управління освіти та клопотання щодо проведення профілактичної роботи з сім’ями до служби у справах сім'ї та дітей та подання про притягнення батьків до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства України до КМСД.

БАТЬКИ ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ І РОЗВИТОК ДІТЕЙ,
А ТОМУ ЗОБОВ'ЯЗАНІ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ВІДВІДУВАННЯ УЧНЯМИ УРОКІВ У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ:

І. Згідно Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

ІІ. Згідно Кодексу про адміністративні правопорушення України:

-Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ІІІ. Згідно Кримінального кодексу України злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

IV. Згідно Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Положення про загальноосвітній навчальний заклад у разі невиконання батьками та особами, які їх замінюють, обов’язків, передбачених законодавством, загальноосвітній навчальний заклад може порушувати клопотання про відповідальність таких осіб, у тому числі позбавлення їх батьківських прав.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

"Дорослі не повинні сердитися на дітей, тому що це не виправляє, а псує"

Януш Корчак

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов'язане з фізіологічним процесом поступового формування здатностей особи після досягнення певного віку усвідомлювати свої дії та керувати ними й розуміти небезпечність вчинюваних дій.

Згідно зі ст. 22 Кримінального Кодексу України (надалі - ККУ), відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлений головним чином не їхньою тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.

Вчинення злочину неповнолітніми розглядається як пом'якшуюча обставина. Основними видами покарань неповнолітніх є:

· штраф;

· громадські роботи;

· виправні роботи;

· арешт;

· позбавлення волі на певний строк.

У всіх випадках покарання у виді позбавлення волі неповнолітньому не може бути призначено більш ніж 15 років, у тому числі і призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років.

Враховуючи, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, ст. 104 ККУ передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише в разі його засудження до позбавлення волі.

Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку, засудження скасовується і він визнається несудимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.

Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов'язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.

Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть застосовуватися до неповнолітніх:

· застереження;

· обмеження дозвілля й встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

· передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, трудовому колективу - за місцем роботи за умови, що цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання;

· покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

· направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих установах і порядок їх залишення визначаються законом.

Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, що не становить великої суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків означає поміщення його в спеціальну школу або професійно-технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру. При вирішенні цього питання суд враховує, зокрема, що неповнолітній важко піддається вихованню, вийшов із-під батьківського впливу чи впливу педагогічного або трудового колективу, підпав під негативний вплив інших осіб тощо.

До спеціальної школи направляються неповнолітні правопорушники віком від 11 до 14 років, а до спеціальних училищ - від 14 і до досягнення правопорушником 18-річного віку. Не підлягають направленню і прийому до спеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ ПІДЛІТКІВ У КОНТАКТАХ ІЗ ОРГАНАМИ ПРАВОПОРЯДКУ

Поради щодо уникнення неприємностей з боку закону:

1. Не ходи по вулицях один в пізній час без дорослих, не шукай пригод у небезпечних місцях (на будівельних майданчиках, пустирях, у лісосмугах).

2. Не відчиняй двері квартири стороннім людям.

3. Не спілкуйся з підозрілими особами, відмовляйся від їхніх доручень щось кудись віднести або передати на словах.

4. Не наближайся до п'яних та до людей, які поводять себе неадекватно, бо вони можуть бути здатними до непередбачених дій.

5. Не вживай речовин сумнівного або токсичного (клей, ацетон тощо) походження. Пам'ятай, що правопорушення, скоєне в стадії алкогольного чи наркотичного сп'яніння, обтяжує вину.

6. Не носи з собою предмети (ніж, кийок тощо), наявність яких може викликати підозру.

7. Не будь надто впевненим у своїй силі, у сумнівній ситуації краще звернися за допомогою до дорослих.

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ПО ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ

Визначення прав та обов'язків батьків і дітей викладені в Кодексі про шлюб та сім'ю України (КпШС України)

Цей Кодекс встановлює-порядок і умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми.

Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків по вихованню. Право й обов'язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов'язків по піклуванню про здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і, підготовку до праці дітей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішенням суду. Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки - повне скасування прав та обов'язків стосовно дітей, за винятком одного матеріального утримання.

Підстави, при наявності яких може постати питання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 70 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що:

· батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по навчанню і вихованню дітей;

· батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з пологового будинку;

· батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів;

· батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;

· батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;

· батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

Кожна з указаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, яке проводиться тільки в судовому порядку.

Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть позбавлятися батьківських прав за порушення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право й зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Адміністративна відповідальність батьків

Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи із вимог КпАП, за ухилення від виконання своїх обов'язків:

· ст. 184, ч. 1 (за систематичне ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявності підтверджуючих документів));

· ст. 184, ч. 2 (передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення відповідно до першої частини цієї статті (за наявності підтверджуючих документів));

· ст. 184, ч. З (за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення);

· ст. 184, ч. 4 (до неповнолітніх, які відповідно до ст. 22 Кримінального Кодексу не є суб'єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відповідальність).

Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах і з різними наслідками для батьків. Так постійне нанесення дитині тілесних ушкоджень є підставою не тільки для позбавлення батьків (чи одного з них) прав, але й притягнення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров'я дитини. Законом передбачено, що якщо суд при позбавленні батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то відповідно до ст. 70 КпШС України він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який повинен вирішити це питання по суті.

Кримінальна відповідальність батьків

У ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

У ККУ передбачено покарання (ст. 304): обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.

У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією) в ч. З сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього організованою групою, караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

У ст. 307 (309) ККУ про «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років.

Ст. 324 ККУ охороняє здоров'я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними, карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 3 років.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї відносно іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Фізичне насильство в сім’ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, завдання шкоди його честі і гідності.

Фізичні ознаки насильства:

· зовнішні пошкодження (відбитки пальців, паска, сліди цигарок тощо);

· пошкодження внутрішніх органів і кісток, які не є наслідком нещасних випадків.

Психічні ознаки насильства:

· страх фізичного контакту з дорослими;

· намагання приховати причину травми;

· нічні кошмари і страхи;

· самотність, відсутність друзів;

· негативізм, агресивність, жорстоке ставлення до тварин;

· суїцидальні спроби.

Сексуальне насильство в сім’ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканність іншого, а також дії сексуального характеру відносно неповнолітнього члена сім'ї.

Фізичні ознаки сексуального насильства:

· ушкодження статевих органів;

· захворювання, що передаються статевим шляхом;

· вагітність.

Психічні ознаки сексуального насильства: нічні кошмари і страхи;

· депресія, низька самооцінка;

· невідповідні до віку сексуальні ігри і знання про сексуальну поведінку;

· намагання повністю закрити своє тіло;

· ексгібіціонізм;

· проституція.

Психічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

Ознаки психічного насильства:

· затримка фізичного і розумового розвитку дитини;

· енурез, нервовий тік;

· постійно сумний вигляд;

· різноманітні соматичні захворювання;

· неспокій, тривожність;

· порушення сну;

· довготривалий пригнічений стан;

· агресивність;

· схильність до усамітнення;

· невміння спілкуватися.

Економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого житла, їжі, одягу й іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

ПРАВО НА ОСВІТУ

1. Що таке загальна середня освіта та чи є вона обов’язковою?

Загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про загальну середню освіту», загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.

Громадянам України, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

Громадяни України мають право на здобуття повної загальної середньої освіти у приватних навчальних закладах.

Відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються.

2. Які права та обов’язки мають батьки щодо набуття освіти дітьми?

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до норм Закону України «Про освіту» батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

- вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

- звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання

розяснення_щодо_прийому_учнів_1_класу (1

Adobe Acrobat Document 208.4 KB

Download

Характеристика психологічного віку дітей

Adobe Acrobat Document 376.2 KB

Download

Звернення до батьків!

Головне управління ДСНС України у Харківській області вкрай стурбоване станом, що склався з травмуванням і загибеллю дітей внаслідок нещасних випадків.

Кількість смертельних випадків та травмування серед дітей змушує звернутися до кожного громадянина країни, особливо до батьків.

Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека.

Легковажне поводження малечі з вогнем, газом, електричними приладами, невідомими предметами, незнання елементарних правил безпечної поведінки - першопричини сумних та трагічних наслідків.

Шановні батьки!

Не залишайте дітей без нагляду!

Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам'ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди - потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації. Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!

Поради для батьків

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не шукайте образливих слів.
2. Не підганяйте її, розрахуйте час - це ваш обов'язок, якщо цю проблему не вирішити - провини дитини в цьому немає.
3. Не посилайте дитину на школу без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
4. Відправляючи дитину до школи, спостерігаючи за її успіхом, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів». У дитини попереду важка слухання.
5. Забудьте про фразу: «Що ти сьогодні отримав?»
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важливо після виснажного робочого дня). Колі
дитина збуджена і хоче з вами, якщо поділитися, не відмовляйтеся від цього, вислуховуйте, через це не витрачайте багато часу.
6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.
7. Зауваження вчителів слухати без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.
8. Після закінчення школи дитина не потребує визначення рівня виконання завдання, потрібно 2-3 роки вибрати.
9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин потрібно відпочивати 10-15 хвилин.
10. Під час виконання рішення не стійте над дитиною, давайте їй можна самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з
похвалою та підтримкою, шукаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснюючи вчитель» тощо.
11. Під час спілкування з дитиною не знайти фразу: «Якщо ти хочеш добре вчитися, то ...».
12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.
13. У сім'ї є єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішують самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде прочитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважні до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.
15. Залучіть дітей до хатньої та суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.
16. Учити підлітку:
• цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
• правильно оцінювати свою поведінку та поведінку інших;
• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповіді на висновки.
17. Вислухайте:
• витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.
• чесність, правильність, зміна відстояти честь своєї, родини, колективу іншого.
18. Виробляйте звичку сумнівно виконуйте завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.
19. Ні за кого обставин не заглядає в портфель і кишені дитини. Повідомте, якщо вам здається, що ви всі повинні знати про своїх дітей.
20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.
21. Коли дитина повертається до школи, запишіть: «Що сьогодні було цікавого?»
22. Намагайтесь, щоб дитина була пов’язана до зберігання. Повертаючись додому, не можна забути сказати: «А все-таки, як добре вдома!»
23. Ваша дитина принесла балі на семестр. Знайдіть за що її похвалити.
24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий для інших».
25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном - у класі не любити чепурунів, не будь і замазуванням - у класі таких не любити. Будь просто акуратним »..
26. Колі ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді розмноження відразу проходить.
27. Коли дитина приїде в будинок, обов’язково перевірити її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».
28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина потребує знати, що ви раді її повернення, навіть якщо вона
провинилася.
Якою ви повинні відпускати дитину до школи
- Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізаними, волосся охайно розчесане.
- Учень потрібно одягатися в чисту, охайну форму учнів. Взуття повинно бути начищеним, чистим.
Що повинно бути в портфелі:
- Учень повинен мати при собі чисту нову хусточку.
- У портфелі повинні бути акуратно складені речі, потрібні для заняття цього дня.
- Книжки слід обгорнути. На обгортці є опис: предмет, попереднє навчання, клас і номер школи.
- Щоб вибити малий охайний вигляд, потрібно класти їх в папку.
- Олівці, ручки покладіть у пенал.
- Стежте за тим, щоб побачити все, що було готове до навчального дня і в портфелях не було нічого зайвого.
Виконуємо домашнє завдання
1. Учень упорядковує свого робочого місце, ваш стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.
2. За записами в щоденнику чи в зошиті встановлюється, що саме йому задачі.
3. Згадує, при якій послідовності радив учитель виконує те або іншу задачу.
4. Потрібні потрібні підручники та приладдя: ручка, олівець також.
5. Знаходити завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач.
6. Згадує навчальний матеріал, який пояснює вчителя на уроці.
7. Згадує вказівки вчителя щодо здібностей виконання вправ.
8. Виконує роботу.
9. Звіряє зроблене тим, що потрібно було зробити: в той час чого не можна забувати.
10. Перевіряє, чи правильно виконує завдання; якщо є помилки - виправляє.
11. Якщо можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, якщо він зрозумів, що він зміг прочитати статті, чи правильно
повідомив, чи навчився пояснювати розв'язування завдань.

До уваги
1. Вислуховує всіх: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.
Учити жити - це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з кількох пестити дитину, хто дбайливою рукою
підтримує її першим кроком , хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.
2. Виховання починається із дня народження. Перше, з чого дитина починає пізнавати світ, - це ласка матеріальна усмішка, тиха кількість пісні, добрі
очі, лагідні обійми. З усього цього першого уявлення про добро і зло.
3. У сімейному вихованні вирішив роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
Могутньою виховною та обласною системою для дітей сім'я стає лише тоді, коли батько і мати бач високого мету свого життя, живуть в ім'я високих цін, що збільшують їх у очах дитини.
4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя - батька, матерія - в умінні дати дитячі щастя дитинства - це спокійне домашнє вогнище.
5. Сім'я - це первинний колектив українського суспільства.
Чи почуваєш дитину, що благає її життя - наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці та турботи вона просто не може
існувати. Тут криється велика небезпека - виробляють люди його егоїстичної, яка вважає, що головна - її особисті потреби, а все інше - другорядна. Я бачу лише один шлях: навчити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; вчити дітей розуміти і
переглядати весь серцем, який жив серед людей і що найглибша людська радість - жити заради когось.
6. Готових рецептів сімейного виховання немає. Є люди, здатні тільки родити, але не вміють по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народження матеріально та батьківської мудрості. Народження людини - велике і важливе діяння, щастя та складене слухання, яке
називається вихованням.
Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побудованих педагогічних функцій.

Основні з них такі:
1. Встановіть і підтримуйте загальноприйняті норми поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикуйте визначення кожного члена сім'ї своїм необхідним, контролюйте їх виконання, спільно з дітьми аналізуючи стан життя , її перспективи, внутрішньосімейні плани інших.
2. Постійно тримати в полі зору шкільного життя дитини, цікавити її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями та способами їх задоволення.
3. Знати товаришів для дитини, зоні її неформального спілкування, споживані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.
4. Вислуховування у дітей відповідального, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння взаємозв'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і
батькам, дітям, усім нужденним людям, підтримувати свою сім'ю.
5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми соціального змісту життя окремих людей (наркоманів, алкоголіків), першу
інформацію подавати від батьків, а не від компанії.
6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.
7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, змінюючи відстояти свою позицію.
8. Підтримуйте постійний зв’язок зі школою.
9. Значення та зміст пояснень основних прикладів чи зовнішніх ознак розміщення дітьми наркотиків, токсичних речовин.
10. Будьте готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного »часу життя дитини та контактування її з« підозрілими »
товаришами.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ
Ім'я для дитини - перший та найважливіший соціально-педагогічний інститут. Сім'я закладає систему відносин дитини з
найближчими дорослими, особливостями спілкування, способами та формами спільної діяльності сімейні цінності й орієнтири.
Більшість звертань до педагога та психологів пов'язані з проблемою, що забезпечують процес виховання. Звичайно, не завжди ці звукові проблеми вирішують справжній стан дитини у сім'ї і навіть може бути змінено звернення за консультацією.
Запитувати батьків, для яких потрібні консультанти фахівців, мають кілька основних напрямків.
Перше - проблеми, пов'язані з вихованням дітей.
Другі - проблеми, зумовлені труднощами у розвитку та навчай дітей.
Третє - інтерес батьків до наявних у дітей здібностей; до особливостей підліткового віку. Велика група проблем взуття необхідності прийняття сім'єю рішення про подальші перспективи розвитку дитини про її професійне самовизначення.
Четверте - особистісні проблеми дітей та підлітків, міжособистісну взаємодію у сім'ї та найближчому оточенні.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКА

Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже відбувається перехід до нового способу життя та діяльності, нового
становища в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками
Треба врахувати, що відмінна риса склала школяра, тому в той час, що навчання є відступником для необхідної діяльністю. Якщо дитина
потребує знання , що за неї вона не несе відповідальності перед учителем, школою, сім'єю. Інформація, яка якість навчальної роботи школи оцінюється вчителем, і ця оцінка впливає на ставлення до оточуючих батьків, однокласників.
Безумовно, всі діти зазначають вагітні при адаптації до нового навчання та виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може показати діючого дискомфорту для психічного здоров'я школяра.
Це повинно бути пов'язане з першочерговими, з певними стресовими станами, коли підходить школа (залежно від індивідуальних особливостей можуть бути: постійні
критичне зауваження за адресою дитини, що зазначають страх приниження; обмеження в часі, що призводить до страху не встигнути виконати завдання у відведений час). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школярі (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відповісти, відновити силі, внаслідок чого постійний стан вторинної та загальної здатності). Таким чином, діти напружуються як психологічно (невідомість, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), Так і фізично (новий режим дня, збільшені завантаження та ін.). Це часто призводить до різних наслідків, що у першу чергу визначається в процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.
Батькам майбутнього першокласника потрібно повернути, шо саме психологічна готовність до навчання підтримувати адаптацію дитини до школи. Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:
—своєчасність переходу від гри до навчання;
—Відвідування дошкільної установи, а, наявні навігаційні спілкування з однолітками;
—Правильне виховання в сім'ї;
—Усвідомлення дитини своєю постановкою школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що може призвести до збільшення особистого значення навчання в
школі;
—У постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;
—У підготовці до можливих проблем, що проводять у процесі навчання, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працездатність допомагають у подоланні
цих вагітних.
Перші місяці навчання дитини вимагають багато записів у батьків. Одне із найпоширеніших із них: як допомогти дітям у навчанні? Як привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні зберігати наступні правила:

1. Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 1—1,5 року з дитиною, яка активно співпрацює з дорогими, а потім буде тримати бажаний час
самостійно). Для цього слід врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується, час самостійної роботи збільшується, а,
по-друге, тривалій час вії конання уроків виснаженої сили дитини в тому, що вона втрачає позитивні мотиви.

2.Необхідно батькам знати час роботи дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків - підтримка мувати цього
часу (наприклад, повіт для дитини виконує завершений «розхолоджуючий» дитину, а швидкість - створює нервову обстановку) і служить причиною швидкого стомлення).

3.Часто школярам потрібна не лише допомога з будь-якого перед мета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам потрібно «розглядати»,
унаслідок чого вони повинні допомогти.

4.При допущені помилки дитячої дорослий потрібно зробити, щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказує на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий повинен спростувати завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійно виявити і виправити свою помилку.
У той час батьки повинні слухати свої особливості, які можуть «нашкодити» дитині при адаптації до школи:
—У швидкій та рухливій матері буде використовуватися розробка повільної дитини: «Швидше!». Дитина поспішає, випише і знову помилиться У цьому випадку
матері слід слідкувати за припиненням та підключенням під час роботи дитини.
—Якщо у сім'ї після відновлення до когось із членів сім'ї використовується агресивний-диктаторський стиль відносин, який проектується на дитину. Це призводить до страху в дитині бути покараною та ображеною.
—Якщо батьки переглядають у розлученні, щоб матері потрібно було утриматися від коментарів на зразок: «Цей такий неповороткий, як і твій батько». Так відновлення
може допомогти почуттю неповноцінності в дитині.
—У завжди незадоволених усіх батьків росте тривожна дитина, яка у всьому невдоволеному батькові бачити свою провину.

Б. С. Волков вироби загальної стратегії поводження батьків з великою допомогою дітям для їх більш успішного навчання. Для цього батьки повніші:
—встановити стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, турботою і любов’ю;
—Вижити реальні можливості користування дитиною та всілякими вірусами в успіху своїх дій;
—Спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додатковий завдань;
—Контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьківської уваги);
- підтримувати та стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні та пізнавальні проблеми;
- уміти вислухувати дітей, подавати приклад доброзичливого спілкування.
Психологічне напруження проходить через півтора-два місяці. Якщо дорослий, який переглядає повідомлення, спокійно і планомірно здійснює режимні

моменти, надає правильність, у той час як разом із психологічним, допомагає дитині, то її напруженість падає. Зняття психічної напруги стабілізує і фізичний стан
дитини. Вона уникає перевантаження, стомлення, зниження працездатності. Крім того, прагнення до позитивних взаємозв'язків з дорослими організованими поводженнями
дитини: вона зважає на їхні думки та оцінки, намагається застосовувати правила поведінки.

Запропонований нижчий тест дозволить визначити, оскільки ви готові дати своїй дієтичній дієві допомогу протягом першого початкового навчання.

Тест «Батьки майбутнього першокласника» (тест складений на основі тесту Г. Бардієра)

Інструкція. У кожній парі твердих тверджень вибирається твердіння під літерою «а» або «б».

Твердження

1. а) Якщо дитина не хоче, її завжди можна змусити.
б) Не слід нав'язувати себе дитиною, якщо вона чогось не хоче, краще подумати, чому вона не хоче цього робити.
2. а) Відмови бувають звичайно у дітей, які не звикли до слова «Треба».
б) Насильницькі методи множать на дефекти особистості та небажані форми поводження.
3. а) Дітей не потрібно цікавити емоції та внутрішні переживання дорослих.
б) Емоції дорослих незалежно від їхньої волі впливають на стан дітей, передаючи їх, забезпечуючи відповіді на почуття.
4. а) Дитина не потребує нічого забувати про те, що дорослі старші, розумніші, досвідченіші за неї.
б) Співпрацювати з дітьми - означати бути з ним «на рівних», у тому числі співати, грати, малювати також
5. а) Підкреслюючи помилки дитини, ми рятуємо її від них.
б) Негативна оцінка шкодить благополуччю дитини.
6. а) Роблячи щось, дитина повідомляє, добре воно чиниться з огляду дорогих людей.
б) Дитина не боїться помилок або невдач, якщо знає, що її завжди приймуть і зрозуміють дорослі.
7. а) Дітей потрібно вчити, вказуючи на підходящі приклади.
б) У дітей зароджуються комплекси, коли їх з кімось порівнюють
8. а) Дитина постійно бути предметом уваги симпатію дорогих.
б) Дитина, оточена усюди симпатією й увагою, обтяжена підприємницьким переживанням розробки, тривоги або страху.
9. а) Чим старша дитина, тим важливіші для неї знаки уваги та підтримка дорослих.
б) Діти будь-якого віку для емоційного благополуччя необхідні
Дотики, жести, погляди, що виражають любов і розуміння дорогих! За кожну форму відповіді «б» додати собі 1 бал. Підсумуйте отримані балі.
Якщо ви наберете 7 і більше балів, ви зможете посилити, що ви готові дати правильну допомогу своїм дітям у процесі її адаптації до навчання в школі. У вас є необхідний запас психолого-педагогічного »знання, а також ви чудово« відчуваєте »свою дитину і вам, і вашій дитині можна лише позаздрити!
Отримані 4—6 балів свідчать про те, що ваші вчителі при відновленні до дитини не завжди надають їй очікувану допомогу. Скоріше ви відноситеся до керівників кожної дитини, а не людини, яка не знає "супроводу" її в процесі адаптації до школи. Але не все втрачено:
ви будете корисні поради педагога та психолога (ви зможете до них прислухатися). Придивіться до себе: чи не надто ви авторитарні зі своєю дитиною?
Набрані 3 і менше балів припускають, що ви, швидше за все, не повідомляє роль батька в процесі адаптації дитини до школи. Якщо ви дійсно хочете
допомогти своїм дітям, щоб вирішити це питання.